Лабовський: перед змаганнями мене збила машина - 23 Липня 2009 - BukSport - Спорт-інформційний сайт "Буковина Спортивна" Головна
 
БукСпорт / www.buksport.cv.uaПт, 09.12.2016, 04:00



| RSS
Головна
Меню сайту

Категорії розділу
Футбол [296]
Все про футбол на Буковині
Футзал [64]
Все про футзал на Буковині
Баскетбол [22]
Баскетбол на Буковині
Волейбол [78]
Волейбол на Буковині
Хокей [51]
Хокей на Буковині
Бокс [8]
Бокс на Буковині
Інші Види [100]
Інші види спорту на Буковині
Туризм [24]
Все про туризм на Буковині
Легка Атлетика [29]
Легка Атлетика на Буковині
Теніс [9]
Все про теніс
Спортивне Орієнтування [21]
Спортивне Орієнтування на Буковині
Стрільба з лука [14]
Стрільба з лука
ІНТЕРВ'Ю [58]
ІНТЕРВ'Ю
Авто-Мото-Спорт [17]
Авто-Мото-Спорт на Буковині

Статистика

Головна » 2009 » Липень » 23 » Лабовський: перед змаганнями мене збила машина
14:12
Лабовський: перед змаганнями мене збила машина


Сенсаційний фіналіст чемпіонату Європи 2006 р.на дистанції 1500 м Микола Лабовський поки що не вийшов на прогнозований рівень результатів. Торік буковинець, хоч і вирвав на чемпіонаті України “золото” у титулованого земляка Івана Гешка, але до олімпійського нормативу не дотягнув. А напочатку цього року проблеми з ахілловими сухожиллями змусили Миколу “піти під ніж”. Але вже за декілька місяців після операції він зумів виконати норматив допуску до чемпіонату України (і це при тому, що напередодні змагань його збила машина!). А в Ялті зумів захистити чемпіонський титул.
Проте 2009-й рік вихованець Дениса Тищука вважає найважчим у житті. Про свої проблеми та секрети успіхів Микола Лабовський розповів в інтерв’ю.

Вітання з перемогою, яку, здається, мало хто очікував?
Дякую! Та я й сам не думав, що виграю. Розраховував реально десь на результат 3 хв. 44 сек. і на 3-4 місце. Навіть не знаю, як сталося, що я виграв. Видно, Бог мені допоміг.

Борисюк програв вам цього року на фініші ще менше (0,9 сек.), ніж торік Гешко.
Іван тоді спустився було з високогірря. А Борисюк зараз перебуває у хорошій формі. За 300 м до фінішу я ще біг п’ятим і не дуже сподівався на золоту медаль, за яку ми з Сашком боролися до останніх сантиметрів дистанції. Швидкості мені ще не вистачає. Але, звісно, я дуже задоволений, що виграв. Тим більше, що ще зовсім недавно, можна сказати, вчився заново ходити після операції.

До речі, хто вам оперував ахіллові сухожилля?
Хірург Володимир Новіков, який оперував і багатьох інших спортсменів. Між іншим, інші хірурги обіцяли зробити ледь не найкращу операцію в світі. А Володимир Володимирович більш реалістично відповів, що не може дати стовідсоткову гарантію, що все буде дуже добре. Попередив, що треба буде розробляти і розробляти ногу. І я вдячний йому і Богу, що операція, тьфу-тьфу, вдалася, а процес відновлення пішов швидше, ніж я очікував. Мене дивився та консультував і Ярослав Ленько, який входить до числа кращих ортопедів світу. Йому я теж вдячний. Як, зрозуміло, своєму тренеру Денису Тищуку та земляку-бізнесмену Георгію Козьмі, які допомогли з грішми для операції, а також старшому тренеру групи витривалості Костянтину Степанцову, який залучав на збори для швидшої реабілітації.

Скільки минуло після операції?
П’ять місяців...

... І менше минуло було до того часу, коли ви виконали доволі високий норматив допуску до чемпіонату.
Спершу я думав, що пропускатиму взагалі сезон. А потім, відчувши, що відновлення йде нормально, вирішив спробувати виконати норматив для участі у чемпіонаті України. На чеміонаті Чернівецької області якось вдалося фактично самотужки пробігти “півторачку” за 3.45,7. Сам не очікував такого результату. Тим більше, що за пару днів до цього мене збила машина...

?!
Я їхав на велосипеді у Чернівцях і на одному з поворотів потрапив під авто. Я був для нього поміхою з правого боку. Напевно, водій авітівки не вважав мене за учасника дорожнього руху. Пощастило, що удар прийшовся не в коліно, а трішки нижче. Мене підкинуло доволі високо, а при падінні я вдарив сильно праве плече і потилицю. Отримав струс моску...

Винуватець аварії хоч не втік з місця пригоди?
Ні, він зупинився, допоміг піднятися. Дочекалися ДАІ та “Швидкої допомоги”. Але яким буде покарання, має незабаром вирішити суд.

Тож цей рік кращим назвати важко, попри другу поспільі третю загалом переомгу в чемпіонаті України на коронній дистанції?
2009-й рік – найважчий у моєму житті. Я втратив батька. Тепер при смерті бабуся. Операція, автопригода... Напевно, Бог дає нам такі випробування, адже ми забуваємо про Нього, коли у нас все добре. Важко. Але люди і не таке терпіли. Головне не опускати руки і йти далі до мети.

Важко буде виконати норматив для участі у чемпіонаті світу...
Хоч тепер достатньо виконати норматив Б (раніше Іван Гешко бігав постійно швидше норативу А, тому ішим треба було теж обов’язково виконувати цей норатив – авт.), це теж високий результат (3.38,00), який я ще не показував (особистий рекорд Миколи – 3.39,13 – авт.). Цього року я можу вже забути про норматив. І так дякую Богу, що відновився, та ще й виграв чемпіонат України. Буду довідновлюватися далі. Буде інший сезон – спробую виконати необхідний норматив, як Бог допоможе. І, до слова, я не дуже радий, що у нас "планка" опустилася до нормативу Б – краще нехай Іван швидше відновиться і "змусить" нас своїми високими результатами знову "полювати" за нормативом А.

А як щодо того, аби “взяти на приціл” Всесвітню Універсіаду?
Я закінчив Чернівецький національний університет у 2006 році. Думав тоді вступити на другу освіту до ЧТЕІ КНТЕУ, але вступні екзамени збіглися з чемпіонатом України. Тож поки що не складалося у мене якось з Універсіадою. Якщо буде можливість поборотися за путівку на Універсіаду-2011, із задоволенням зроблю це.

Раніше в пресі фігурувала ваша гостра житлова проблема. Щось змінилося на краще?
Поки що ні. Сподівався отримати місце у відомчому гуртожитку, але вирішення цієї справи затягнулося.

Ви ж не просто лейтенант міліції, а член збірної України. Можете, напевно, зайти і до начальника обласного УМВС?
Я був у начальника Георгія Проскурняка. Хороша людина, чим зміг, допоміг, аби було легше знімати квартиру. А з тим гуртожитком якісь проблеми. Георгій Васильович пообіцяв посприяти. Мати власний куточок, нехай навіть в гуртожитку, дуже важливо для спортсмена, який прагне поїхати на Олімпійські ігри... Чекаю і сподіваюся.

Георгій Мазурашу

На фото Микола Лабовський 2009-й рік вважає найважчим в житті.

Категорія: ІНТЕРВ'Ю | Переглядів: 595 | Додав: buksport | Теги: україна, Микола Лабовський, БукСпорт, Буковина, легка атлетика | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
1  
Коля взагалі молодець)

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Календар
«  Липень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Архів записів

Друзі сайту


Copyright MyCorp © 2016