Італія – Україна – 2:3 (0:1; 0:0; 2:2)
5 лютого 2009 року. 15:00. «Арена Рига». 1100 глядачів.
Судді: В. Балушка (Словаччина), М. Мінар (Чехія), А. Еглітіс (Латвія), А. Орелма (Фінляндія).

Італія: Трагуст (до 59:47). Боргателло – Страццабоско, Марчетті – Хелфер, Тревізані – Галлас, Джонсон. Фонтаніве – Сканделла – Ансольді, Рамосер – Піттіс – Акуіно, де Беттін – Чітарроні – Іанноне, Фелічетті – Піхлер – де Тоні, Соуза.

Україна: Карпенко. Побєдоносцев – Толкунов, Климентьєв – Наваренко, Срюбко – Люткевич, Гунько – Благой. Матерухін – Шафаренко – Міхнов, Матвійчук – Шахрайчук – Литвиненко, Касянчук – Варламов – Тимченко, Сальников – Гніденко – Цируль.

Голи: 0:1. Варламов (Касянчук, Наваренко, 14:38 – 5х3), 0:2. Варламов (Тимченко, Касянчук, 52:52), 0:3. Міхнов (Побєдоносцев, 54:28), 1:3. Сканделла (Фонтаніве, Ансольді, 55:11), 2:3. Рамосер (Соуза, Піттіс, 55:37).
Штраф: 12 – 8.
Кидки: 24 (10; 6; 8) – 36 (12; 11; 13).

Так вже розпорядилась доля (а точніше рейтинг Міжнародної Федерації хокею), що стартовий поєдинок фінальної олімпійської кваліфікації у групі F довелось розпочинати національним збірним Італії та України. Трибуни красуні «Арена-Рига» зустрічали команди у цілковитій тиші. Ще б пак, адже на матчі були присутні дві-три сотні глядачів. Вказана у офіційному протоколі матчу кількість глядачів була явно завищеною. Основна маса фанів почала підтягуватися до арени ближче до початку матчу Латвія – Угорщина.

Вочевидь наша збірна давно не виступала на турнірах такого рівня (без малого два роки), адже не встигла секундна стрілка зробити бодай один повний оберт як наша команда залишилась учотирьох. Ще майже за дві хвилини компанію Олександру Матерухіну на лаві для оштрафованих склав Олег Благой. Прикро, але ми знову отримуємо необов’язкові вилучення. Інша справа, що автору цих рядків здалося, а на кількох повторах підтвердилось, що порушення правил були, м’яко кажучи, сумнівними. Цілих 12 хвилин наша команда пристосовувалась до суперника та дуже жорсткого суддівства. За цей час номінальні господарі встигли створити кілька небезпечних моментів, які сміливо можна назвати небезпечними. Що ж до українців, то перша небезпека біля воріт Томаса Трагуста з’явилась на 13-й хвилині. Трійка Сергія Варламова закрила номінальних господарів у їх зоні і ледь не досягла успіху.

Після цього епізоду наша команда перехопила ініціативу у зустрічі. Активна гра українців змусила відвідати лаву для оштрафованих відразу двох італійських захисників. Характерною ознакою гри 5-на-3 є відносна свобода дій захисників атакуючої команди. Враховуючи цей факт, Олександр Сеуканд випустив на реалізацію більшості Сергія Климентьєва – володаря чи не найкращого кидка в українській збірній. І відразу цей хід ледь не призвів до закинутої шайби: Климентьєв отримав шайбу на синій лінії, змістився у центр і потужно вистрелив по воротах. Томас Трагуст був безсилим у цій ситуації, проте стійка допомогла італійському голкіперу. Як виявилось, ненадовго. Вже через 11 секунд синьо-жовті відкрили рахунок у зустрічі. Костянтин Касянчук помітив шпарину у захисних порядках італійців та видав ювелірну передачу на вільного Сергія Варламова. 12-й номер українців витримав театральну паузу та холоднокровно відправив шайбу у сітку воріт. Схоже такий розвиток подій дещо шокував аппенінців, які до кінця першої 20-хвилинки навіть не спробували відігратись.

Другий період пройшов під знаком боротьби за територію. Більшу частину ігрового часу команди провели у середній зоні. Проте й за такої гри командам вдалося створити кілька небезпечних моментів. Так у одному з епізодів після кидка Ентоні Акуіно Ігоря Карпенка виручила стійка воріт. Але найяскравішим ігровим епізодом безперечно стало «буллітне» протистояння Луки Ансольді та Олександра Матерухіна. Спочатку нападаючий «Больцано» вискочив на побачення з Ігорем Карпенком і програв дуель нашому голкіперу. Українці відразу організували контрвипад, який закінчився виходом Олександра Матерухіна один-на-один з голкіпером збірної Італії. Як і у попередньому випадку, голкіпер виявився вправнішим за нападника. Решту ігрового часу команди провели у боротьбі.

Зате заключна 20-хвилинка подарувала незабутню насолоду вболівальникам із… Угорщини та Латвії. Такої «валідольної» кінцівки наша команда не показувала давненько. До 55-ї хвилини наша команда тримала суперника у його зоні, періодично нехтуючи непоганими моментами для взяття воріт. Лише на 53-й хвилині Сергію Варламову вдалося змінити рахунок на табло. Костянтин Касянчук чітким пасом знайшов на синій лінії Олега Тимченка, який миттєво перевів снаряд на вільного Сергія Варламова. Кидок останнього запалив червоне світло за воротами Трагуста. Ще через 100 секунд українцям вдалося закинути й третю шайбу. Олександр Побєдоносцев потужно кинув по воротах, шайба транзитом через голкіпера вдарилася за воротами об борт та вилетіла прямо на ключку Андрію Міхнову. Нападаючому «Лади» не склало проблем влучити у порожній кут воріт – 0:3.

Перемога? Так подумали всі, включаючи головного тренера нашої збірної: «За рахунку 3:0 я подумав, що ми вже перемогли. Суперник грав не кращим чином і ніяких приводів для хвилювання не було. Але подальші події довели, що у хокеї потрібно завжди грати до останніх секунд».

Маючи перевагу у три шайби наша збірна розслабилась, чим неодмінно скористались італійці. Протягом 26 секунд у ворота Ігоря Карпенка влетіло дві шайби. Двічі наші захисники (спочатку це був нападаючий Роман Сальников, а потім Сергій Климентьєв) не догледіли своїх візаві на п’ятачку біля власних воріт. Останні хвилини зустрічі пройшли для нашої команди дуже неспокійно. Українці помітно нервували як при організації атак так і при грі у захисті. Але добре те, що добре закінчується.

Аналізуючи гру, можна з упевненістю сказати, що наша збірна перемогла заслужено. Навіть наставнику аппенінців Ріку Корначчіа довелось це визнати.

ww.fhu.com.ua