Лисенчук: у Чернівцях – чудові умови для підготовки збірної - 12 Березня 2009 - BukSport - Спорт-інформційний сайт "Буковина Спортивна"

З приємного шоку розпочався навчально-тренувальний збір збірної України з футзалу в Чернівцях для наставника команди Геннадія Лисенчука. Він був нещодавно у Чернівцях і відчув, що в цьому місті відбувається своєрідний міні-футбольний бум. Готовим був і до теплого прийому збірної у Чернівцях, адже знає, що президент ФК «Меркурій» Іван Боднар, як кажуть, слів на вітер не кидає. Але не очікував, що головна футзальна дружина потрапить під такий активний «обстріл» фото- і телекамер вже на виході з потягу Київ – Чернівці. Про перші враження від перебування у Чернівцях Геннадій Лисенчук прозповів в інтерв’ю.

Чому обрали місцем заключного збору саме Чернівці?
Наша відбірна група змагатиметься у Румунії, в місті Тиргу-Муреш, що відносно недалеко від Чернівців. Тому ми й вирішили вперше у своїй історії провести тут навчально-тренувальний збір. А звідси виїдемо до Румунії. Коли я був тут два місяці тому, побачив, що в Чернівцях – своєрідний міні-футбольний бум. І вирішив привезти сюди збірну. Я думаю, що не помилився. Хочеться, звісно, досягти і поставленої турнірної мети – виграти групу і увійти до фінальної стадії. Але головне зараз – провести якісно навчально-тренувальний збір. З першої хвилини перебування тут ми відчуваємо велику увагу з боку чернівкцьких друзів. Президент клубу «Меркурій» Іван Боднар та начальник команди Анатолій Москальов створюють для нас максимально комфортні умови для підготовки. І місцева влада не обійшла нас увагою Всі зацікавлені. Бачу, і «журналістська братія» одразу зреагувала на наш приїзд. Як тільки вийшли з поїзда, нас вже почали знімати. Я думаю, що це все допоможе і Чернівцям надалі розвивати футзал, створити добротну міні-футбольну команду. А в майбутньому – і постачати гравців до збірної команди України.

Відбірна група у нас – не з легких...
У нас складна група. Ну, румуни не дарма взяли груповий етап до себе. Вони все роблять для того, аби знову потрапити до фіналу. Вперше румуни були у фінальній частині два роки тому в Португалії. Голландці після 1996 року практично не потрапляли до фінальних стадій чемпіонатів Європи та світу, крім 2005 року, коли вони були в Чехії на Євро. Вони теж мріють про фінальну частину. Збірна Андорри – команда-загадка. Хоча там гравці, які виступають в іспанському чемпіонаті, тому від них можна очікувати сюрпризів. З Андоррою ми декілька разів зустрічалися, в основному в гостях, і весь час їх перемагали. З голандцями і румунами у нас теж позитивний результат. Але команди на місці не стоять, прагнуть увійти до еліти. Ну, і ми не стоїмо на місці, стараємося бути у всеозброєнні. У нас завдання одне – як і в останні роки, бути обов’язково серед фіналістів чемпіонату Європи.

На кого зробили ставку у збірній?
В основному зупинилися на хлопцях, які виступали нещодавно у фінальній стадії чемпіонату світу в Бразилії. Вперше викликали до збірної В’ячеслава Чуднова з «Єнакієвця», Євгена Валенка з Івано-Франківська. Завтра ще під’їде молодий воротар з Харкова Дмитро Литвиненко. У них сьогодні пропущений матч, тому Євген приєднається до збірної на день пізніше. Сьогодні у нас доволі молода команда. Середній вік – менше 24 років (23,7). Ми уважно стежимо за всіма гравцями, які виступають у національному чемпіонаті. Потім залучаємо до навчально-тренувального збору і дивимося, щоби кандидат до збірної був не лише хорошим футболістом, а й нормальною людиною. Дуже важлива і психологічна стійкість. Тому всі ці критерії враховуються. Поряд з досвідченими гравцями залучаємо молодих, які, сподіваємося, найближчим часом на повний голос заявлять про себе і стануть гравцями основного складу.

В контрольних матчах екзаменуватиме першоліговців?
Коли проводимо навчально-тренувальний збір, ми, зазвичай, останні зустрічі стараємося зіграти з командами нижчого рангу. І у Києві, і у Львові так робили. Тому із задоволенням зіграємо тут з «Фортецею» з Кам’янця-Подільського (12 березня о 16.30) та місцевим «Меркурієм» (неділя, 15 березня, 12.30). Я думаю, ці матчі будуть корисними і для наших молодих партнерів, і, головне, дадуть можливість пройти останню обкатку і притирку нашим п’ятьоркам.

З побажаннями об’єктивного суддівства в Румунії хотів би поцікавитися, чи ви порадили сину Сергію податися у судді?
Ні, це було його самостійне рішення. Він судить з 17 років. Як вступив до Національного інституту фізкультури, так одразу і подався до колегії суддів. Вже 20 років судить. Пройшов всі етапи. Судив юнаків, колективи фізкультури, ІІ лігу, І лігу. Набрався досвіду і, сподіваюся, буде рости і надалі.

Повернімося до Чернівців. Встигли помилуватися місцевими визначими пам’ятками?
Я був тут, коли інспектував матч за участю “Меркурія”. Дуже гарне європейське місто, з чудовою архітектурою та багатою історією. Сюди хочеться повертатися знов і знов.

Кажуть, у вас особливі стосунки не лише з місцевими футзалістами, а й з віце-президентом футбольного клубу «Буковина» та ПФЛ Валерієм Королянчуком?
Ми зустрічалися з ним на футбольному полі, коли я ще був гравцем. Витримував його сильні удари. Пам’ятаю Валерія як хорошого футболіста. Ми багато років знайомі з ним. В яких командах пересікалися? Валерій грав за «Буковину», а я стояв на воротах за «Таврію» (Сімферополь).

З досьє
Геннадій Лисенчук, головний тренер національної та молодіжної збірних команд України з футзалу. Народився 18 грудня 1947 року у м. Волденбург (Польща). Закінчив Луганський машинобудівний інститут за фахом "інженер-механик" (1973), Сімферопольський державний університет за спеціальністю "тренер-викладач з футболу" (1979), Вищу школу тренерів у м. Москва (1982-84), аспірантуру Центрального інституту фізичної культури у м. Москва (1989). З 1984 року по 1991 рік працював головним тренером команд майстрів "Колос" (Нікополь), "Судобудівник" (Миколаїв), "Ворскла" (Полтава), "Кривбас" (Кривий Ріг).
У 1991-1992 рр. працював провідним спеціалістом відділу спортивних ігор Міністерства України у справах молоді та спорту. З 1992 року і по цей час - завідувач кафедрою футболу Національного університету фізичного виховання та спорту. З 1993 рік і по цей час – голова Асоціації міні-футболу (футзалу) України. З 1996 року - член технічного комітету міжнародної студентської спортивної федерації (FISU).

Член Наукової ради НУФВСУ, професор, доктор педагогічних наук, Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України, майстер спорту СРСР з футболу.

Бронзовий призер VII Спартакіади Народів СРСР у складі збірної Росії.
Нагороджений Орденом "За заслуги" III та II ступенів, орденом "Знак пошани", Почесним знаком Федерації футболу України "За особистий внесок у розвиток українського футболу", знаком "Відмінник освіти України".
Одружений, син Сергій – арбітр з футзалу.

Найвищі досягнення збірних України під керівництвом Геннадія Лисенчука:
5 місце на молодіжному чемпіонаті світу (1994), 5 місце у фінальній частині чемпіонату Європи (1996), 3 місце на молодіжному чемпіонаті світу (1996), 3 місце на чемпіонаті світу (1996), 1 місце на молодіжному чемпіонаті світу (1998), 2 місце на чемпіонаті Європи (2001), 3 місце на студентському чемпіонаті світу (2002), 2 місце на чемпіонаті Європи (2003), 1 місце на молодіжному чемпіонаті світу (2004), 5 місце на чемпіонаті світу (2004), 4 місце на чемпіонаті Європи (2005), 3 місце на молодіжному чемпіонаті світу (2006).