Краща серед українських команд у І лізі останньої першості СРСР чернівецька «Буковина», схоже, поки що приречена на друголіговий статус. Про повернення до вищого ешелону, в якому чернівчани розпочали період незалежності, наразі навіть мріяти важко. Першолігові плани керівники клубу останніми роками час від часу декларують. Але цього сезону «Буковина» і про такі плани може забути. Проте із завданням зачепитися за призову трійку в групі А друголігової першості ще можна впоратися. Так вважає наставник чернівчан Віктор Мглинець.

Як «Буковина» підготувалася до другої половини першості?

Ми провели збір. Хоча збір – це гучно сказано. Ми тренувалися раз в день у Чернівцях. Нам пішла назустріч міська влада, надавши для тренувань ФОК «Олімпія». Там, звісно, чудові умови. Але цього мало. Практика свідчить, що команда має виїжджати на збори, мають бути якісь поповнення серйозні, щоби команда справді була на плаву. Маю наувазі на плаву не фінансовому, а ігровому.

Якщо говорити про виступи команди, то поки була більш-менш стабільна ситуація, вважаю, ми непогано грали. Не вистачило очка, щоби посісти 3 місце. А коли почало лихоманити команду, то результат, на жаль, не забарився. Головне, що наприкінці одного сезона ми втрачаємо провідного футболіста – нападаючого Степана Маковійчука (минулого міжсезоння перейшов до вінницької «Ниви» - авт.). Тепер ось ми втратили іншого ключового гравця Максима Ілюка, який приносив перемоги і очки нашій команді. Ми, звісно, із задоволенням відпусили Максима в класну команду, то інший рівень. Але ми, на жаль, ці втрати нічим не компенсували. На даний час ми «зміцнилися» (ну, це таке умовне слово) своїми буковинськими вихованцями. У нас сьогодні – збірна області. Та й те молодіжна, напевно. Звісно, хотілося б, щоби в команду прийшли більш досвідчені хлопці. Ми заявили 21 футболіст, з них 5 – 1990 р.н., і один – 1991 р.н. Це перспектива, все зрозуміло. Але в будь-якому разі я розумію вболівальників, і мені не байдужа гра і результат команди. Коли є якісь досвідчені виконавці, можна від них вимагати результат. Коли команда грає, коли є результат, і вболівальники ходять, і легше щось просити. На жаль, слово «просити» доволі часто вживається у нас в команді (сміється – авт.).

У нас така ситуація, що команда ніби й на плаву, але немає ніяких серйозних поповнень. Маємо великі проблеми в передній лінії. Є люди, які згідні просто приїхати і грати в «Буковині», тому що це вже певний бренд, марка. Але нам навіть немає де прийняти, нагодувати. Це такі смішні і плачевні проблеми… Було б у нас щось своє – гуртожиток чи квартира, де могли би поселити декількох футболістів, можна було б трішки підсилити команду. Молодь, яку ми набрали, - це перспектива команди, це непогано, але результат потрібний навіть в суботу в Черкасах. При всіх розмовах, буде чи не буде тамтешня команда, там залишився повний склад, за винятком Грицини, який є віковим гравцем (у 39 років він ще у нас грав). При всіх проблемах, знайшла там влада можливість зберегти команду.

У Тернополі те саме: ніби важко, але запросили 6 чоловік з І ліги. За великого бажання, все одно знаходяться якісь можливості. Футболісти теж розуміють ситуацію в країні. Влітку, восени були одні гроші, зараз – інші. Вони теж люди, розуміють і згідні на будь-які умови, але вони мають бути бодай мінімально людські – не за 500 грн. же грати. Ось така невтішна інформація. Але це не говорить про те, що ми опустили крильця. Будемо грати. У нас є молоді амбіційні гравці. Той же Лакуста, той же Клочко. Зрештою, Ілюк теж починав 17-річним хлопцем і далеко не лідером команди, але ж виріс у хорошого футболіста, яким зацікався серйозний клуб. Тож будемо сподіватися, що все буде добре. Хотілося би більшої уваги з боку влади. І це стосується не лише фінансового становища, а й проблеми з базою.

Чи зможе вкотре оновлена «Буковина» зберегти якийсь свій почерк?

Команда тренується і працює так, щоби була комбінаційна гра. Так як цього хочеться, не завжди виходить. Але тим не менше напрям роботи залишається таким, яким і був – комбінаційнність, а не просто бити м’яча куди-небудь. Команда намагається грати у видовищний футбол, який довподоби вболівальникам, але наскільки вистачає майстерності наших футболістів і наскільки дозволяє суперник. Це все взаємопов’язано. Є футболіст, якому достатньо сказати два слова, і він все розуміє. А є футболіст, якому можна говорити пів року, і він все одно не розуміє, чого від нього хочуть. Це і є клас гравця. Молодий хлопець прийшов і не може віддати передачу на 40 м або підстрахувати свого партнера, коли це потрібно, і таке інше. А футболіст трішки вищого класу без проблем виконує цю роботу.

Я веду до того, що наскільки вистачає майстерності наших футболістів, а воно достатньо непогане, настільки команда буде грати. В будь-якому разі стиль команди, якій був притаманний технічний футбол, залишається. Чи покращитиметься він, це вже питання. Я вважаю, що в особі провідних футболістів, які є в нашому колективі, а це той же Керчу, Рябий, Тодорович, Семенюк, Скибінський, команда має певний свій почерк. Вони розуміють один одного і що я від них хочу. Але команда – це 11 чоловік. Потрібні ще деякі виконавці, аби підсилити гру.

Президент клубу Василь Федорюк сказав, що перед командою стоїть завдання увійти до призової трійки…

Завдання бути третіми – дуже серйозне. Але воно актуальне за умови, що буде підписано спонсорську угоду з клубом і ми зможемо якось підсилитися. Тому що без передньої лінії, без голів очок не буває. Хоча і так завдання, я вважаю, реальне. Якщо подивитися таблицю, нічого страшного там немає – ще можна наздогнати третю команду. Хоча календар у нас несприятливий – з лідерами в основному граємо на виїзді. Але це теж не свідчить про те, що завдання неможливо виконати. Я вважаю, що це можливо. Буде важко, але якщо клубу якось допоможуть, будемо намагатися виконати завдання.

Чи бачите в команді нових «Ілюків»?

Є декілька футболістів, які, на мою думку, справді можуть вирости в хороших майстрів. Для цього потрібний час. Не хотів би називати прізвища... Ну, якщо наполягаєте – це Жижиян, Лакуста і Лесюк. Ось ці хлопці, вважаю, доволі перспективні. Жижиян у нас в команді місяць, грає на серйозній позиції заднього захисника. Поки що, слава Богу, претензій до нього немає, доволі непогано влився в колектив. Він не по роках спокійний і поки що надійний. В матчах з Тернополем та Івано-Франківськом непогано зіграв. Лесюк поки що не дуже стабільний, але однозначно перспективний. Лакуста теж непоганий футболіст. Сподіваємося, що заграє і правий півзахисник Петришин зі Снятина, який був декілька років у школі київського «Динамо». Він два роки не грав через травми. Якщо буде добре тренуватися, буде самовіддача, гадаю, з нього теж може вийти непоганий футболіст.

Як ви, як наставник, реагували на порушення дисципліни в команді, «каталізатором» яких, за словами президента клубу Василя Федорюка, був Василь Тофан?

Це припущення, не подумайте, що футболісти пили пиво перед тренером. Це якісь там люди передавали, що бачили «порушників». З іншого боку, футболісти теж люди. І я не думаю, що може бути щось протизаконне чи може людині сильно нашкодити, якщо у вихідний день вона вип’є пляшку пива. Головне, щоби це не проявлялося на футбольному полі і в таборі команди. Достатньо багато прикладів, коли хороші футболісти, як кажуть, зловживали, але жоден вболівалик не міг їм дорікнути, коли вони виходили на поле і грали з повною віддачею, забивали голи, і їм аплодували.

Не вважаю це чимось екстраординарним, якщо футболіст у свій вихідний день випив пива. Або навіть після гри. Є якийсь час на відновлення. У кожного свій підхід. Вони всі професіонали. Неможливо кожного водити за руку, ходити до нього додому, щоби він не зловживав. Якщо людина схоче, зробить це під ковдрою чи де завгодно. Тож я не вважаю це криміналом. Головне, щоби це не мало негативні наслідки на полі. Ясно, що не може убти такого, що футболіст скаже: я сьогодні не можу бігти, бо вчора випив пива. Це абсурд. Можливо, хтось думав, що у нас ледь не в роздягальні футболісти пили і курили (сміється – авт.). Такого, звісно, немає. Зрештою, це були лише чутки…

Георгій Мазурашу