V Міжобласний турнір пам’яті одного із засновників буковинського гандболу Вадима Янушевського завершився перемогою господарів змагань – Чернівецького національного університету. Друге та третє місця вибороли гості з Луцька та Львова. На призове місце могли претендувати і юні вихованці чернівецької обласної ДЮСШ, яких емоційний наставник Микола Кузнєцов (після його вилучення у першому матчі) зняв з турніру. Цей конфлікт він прокоментував turnir.com.ua.

Фаворитами традиційного чернівецького турніру пам’яті Вадима Янушевського можна було вважати команду Національного університету Львівська політехніка, за яку виступали гравці вищолігового «Політехнік – СКА». Проте їх претензії на загальну перемогу “вбили” чернівецькі студенти, які, не граючи в жодних лігах, несподівано здолали львів’ян – 23:21.

«На куражі» чернівчани обіграли і вінничан (27:21), після чого для загального успіху їм достатньо було зіграти унічию з Волинським національним університетом (Луцьк). Так вони і зіграли – 20:20. Команда з Луцька, яка вже вигравала Меморіал Янушевського, програвши вінничанам (27:30) і обігравши львів’ян (33:30), посіла 2 місце. А у боротьбі за останню вакансію на п’єдесталі пошани Львівська політехніка «не залишила камня на камні» від знесиленої команди з Вінниці, у складі якої було чимало ветеранів, – 25:12.

“Ложкою дьогтя” Меморіалу став скандал, який стався першого ігрового дня. У перерві матчу між гостями з Вінниці та вихованцями місцевої ДЮСШ наставнику останніх Миколі Кузнецову, як вже повідомляв turnir.com.ua, показали червону картку. Осблуговували цю гру арбітри Суперліги Валерій Лазарєв з Київщини та чернівчанин Олександр Ківерник. Рефері пояснили, що покарали тренера за нецензурні слова. У Миколи Кузнецова свою версія того, що сталося (конфлікт був поряд із суддівським столиком, тому сторонні не чули деталей цієї суперечки):

Мені показали червону картку за емоції, адже нецензурщини з мого боку не було! Я вважаю, що мою юну команду зухвало засуджували. Причому в рідній спортшколі. У нас просто склалися “особливі” стосунки з нашим арбітром Ківерником, але навіщо відігруватися на дітях? Так, все робили технічно – все-таки судили арбітри Суперліги: вони вміють так “голову відривати”, що для нефахівця це навіть непомітно буде.

Я не вважаю, що заслужив такого ставлення до себе. Працюю ніби непогано. П’ять років вкладаю душу в цю команду. Двоє хлопців (Олександр Іванюк та Станіслав Дутко), які тепер навчаються у столичному спортінтернаті, потрапили до числа кандидатів до юнацької збірної України. Більшістю юнців з цієї команди цікавляться команди з професійних ліг. Думаю, незабаром вони там і опиняться. Адже в інших регіонах їм пропонують допомгу при вступі до вузів, екіпірування, матеріальну допомогу. А тут навіть доволі титуловані спортсмени не завжди можуть вступити на фізкультурну спеціальність до чернівецького університету… Маю наувазі на державне замовлення. Але це інша тема.

Повернуся до того конфлікту. Я не через червону картку зняв команду з турніру. Луцька команда не приїхала першого дня змагань, і нам поставили два матчі поспіль. Я підійшов до організаторів і попросив перенести другу гру, адже хлопцям по 16 років, для них це надмірні навантаження – навіщо їх травмувати. Мені відмовили – мовляв, або граєте, або зараховуємо поразку. Я ж ніби був з ними “в одній упряжці”, готував зал до змагань, а тут – ставлення “як до ворога”. Хіба я багато попросив? Чи фахівці не розуміють, що в такому віці не варто грати по два матчі поспіль проти “дорослих дядь”?.. Тоді я сказав: “У такому разі я знімаю команду з турніру”. Можливо, це й на краще. Я не сумніваюся, що в наступних матчах мою команду судді теж “ганяли” би. Як мені їм, 16-річним, пояснювати, що арбітри через особистий конфлікт зі мною судять упереджено… Навіщо мені травмувати їх психіку… Гадаю, час нас всіх розсудить…

Як би там не було, на подібних дружніх турнірах, тим більше на меморіалах, подібних зайвих пристрастей і конфліктів не мало би бути.

Нагадаємо, що заслужений тренер Росії Вадим Янушевський, пам’яті якого присвячено звітний турнір, був не лише одним із засновників гандболу на Буковині, а й серед перших почав ровивати в Україні хокей на траві (у 70-х роках). У 1974 році вони з Борисом Зажаєвим створили студентську команду з хокею на траві «Університет», яка багато років була незмінним чемпіоном України і пізніше виступала у вищій лізі СРСР. Янушевський стояв і у витоків створення у Чернівцях перших бейсбольних команд у 1987 р.

Георгій Мазурашу, turnir.com.ua