Достроковими чемпіонами України серед дублерів у складі донецького «Шахтаря» стали і двоє буковинців. І якщо Ігор Чайковський чотири роки тому «тихо» поїхав удосконалювати майстерність до Донецька, то Максим Ілюк «гучно» перейшов з «Буковини» до одного з флагманів вітчизняного футболу. З новоспеченим володарем так званого «малого золота» ми зустрілися на матчі «Буковина» – МФК «Миколаїв».
– Як довго будеш вдома і які плани на міжсезоння?
– 12 червня нас збирають у Донецьку. До того часу хочу просто відпочити, зібратися з силами, щоби нормально підготуватися до нового сезону. Вдома почуваюся чудово – тут і клімат, і природа рідніші.
– З ким у першу чергу зустрівся по приїзді?
– Мене зустріли сестра Юлія і моя дівчина Ярослава. Потім ми поїхали в село до бабусі. Звісно, зайшов я на тренування «Буковини». Засумував за хлопцями, поспілкувався з ними, з тренером. «Буковина» назавжди залишиться для мене рідною командою.
– Де живеш, з ким товаришуєш у Донецьку?
– Спочатку на базі жив. А півтора місяця тому переїхали на квартиру, гроші на яку виділяє клуб. Винаймаємо її разом із ще одним футболістом. З хлопцями в хороших стосунках. У колектив влився добре.
– Ти вже адаптувався там?
– Спочатку було важче: виходиш на тренування, боїшся зайвий раз по воротах пробити, віддати неточну передачу. Тепер все налагодилося – і на тренуваннях краще, і в основному складі дубля випускати стали.
– Хто з відомих футболістів грає у команді, яка стала чемпіоном серед дублів?
– На воротах постійно стоїть Богдан Шуст, який тривалий час стояв за основу. Крім нього, Федецького дають нам. Єзерський кілька разів виходив з нами. Кравченко в центрі грав, Полянський. Фоміна давали кілька разів.
– Яка атмосфера в дублі? Там же всі прагнуть увійти до основи, а отже «готові один одного з’їсти»?
– Спочатку це відчувалося, коли лише приїхав на збори. Але з часом ситуація покращилася. Зрозуміло, в такій ситуації треба виявити характер і не здаватися...
– А як ти став свідком історичної перемоги «Шахтаря» у фіналі Кубка УЄФА?
– Спочатку, як не дивно, у нашої команди не було планів летіти в Туреччину на фінал. Чемпіонат ще тривав, та й не знали, хто буде у фіналі (сміється – авт.). Але оскільки ми достроково виграли турнір дублерів, керівництво вирішило подарувати нам поїздку на фінал Кубка УЄФА. Ми летіли з першою командою. Дорогою туди були, як чужі, а назад – вже зріднилися. Всі стали свої.
– Вам шампанського з трофею дісталося?
– Перша команда святкувала, а нам вистачило того, що ми подивилися цей фінал! Але спілкувалися з ними. Була приємна переможна атмосфера.
– Мрієш про єврокубки?
– Дуже хочеться дійти до такого рівня, щоби зіграти в Лізі Чемпіонів, Кубку УЄФА, який тепер став Лігою Європи. Але для початку треба до основного складу потрапити.
Георгій МАЗУРАШУ. По матералам Молодого Буковинця
