Одним з наймолодших учасників «Олімпійського дня» у Чернівцях став син чемпіона світу і Європи з бігу на 1500 м (в приміщенні), кращого спортсмена України 2006 р. Івана Гешка – півторарічний Тарасик. Про біговий дебют спадкоємця та справи з відновленням після травм Іван Гешко розповів turnir.com.ua.

Найвідомішими учасниками спортивного свята «Олімпійський день» у Чернівцях стали учасник трьох Олімпійських ігор Іван Гешко, фіналістка Олімпіади-88, дворазова чемпіонка світу зі срільби з лука Тетяна Мунтян, олімпійська рекордсменка, чемпіона світу (в команді) та Європи зі стрільби з лука Ліна Герасименко, чемпіон світу з бігу на 100 км 1997 р. Сергій Яненко, чемпіон світу зі спортивного орієнтування та триразовий переможець Кубку світу з паркового Юрій Омельченко та інші.

Проте чи не головною «мішенню» відео- та фоторепортерів, крім названих та інших титулованих спортсменів і тренерів, був півторарічний кудрявий блондин. Підвищений інтерес до юного «олімпійського бігуна» мав одразу декілька причин – він був одним з наймолодших учасників пробігу, це син зіркового буковинського бігуна Івана Гешка, до того ж, маленький Тарасик чудово позував, як тільки відчував, що його знімають.

Сам Тарасик Гешко самостійно інтерв’ю давати ще не може. Зате про його спортивні перспективи розповів зірковий тато Іван Гешко:
Так, сьогодні на «Олімпійському дні» Тарасик дебютував як бігун (сміється – авт.). Взагалі він у нас росте активним, спортивним хлопчиком. Ганяє вдома багато. Але не менше полюбляє бавитися з м’ячем, тож, може, футболістом буде (сміється – авт.).

Коли можна очікувати повернення Івана Гешка на бігову доріжку?
На бійговій доріжці я буваю регулярно. А ось коли зможу знову змагатися, сказати наразі важко. Та й, напевно, не варто робити якихось прогнозів. Я вже збирався взимку стартувати, то незадовго до запланованих змагань про себе нагадала стара травма. Потім ситуація повторилася, але вже виникли деякі проблеми зі стопою. Тож змушений поєднувати тренування з лікуванням. Повірте, я не менше, ніж вболівальники, хочу знову змагатися і показувати хороші результати! Але не завжди і не все залежить лише від мене…

На якій стадії перебуває ваш спільний проект з меценатом Валерієм Чинушем щодо відкриття у рідному Кіцмані спортивного інтернату?
Спальний корпус, який наш спортклуб взяв в оренду для проживання майбутніх учнів спортінтернату, торік довелося відремонтувати фактично двічі, оскільки після першого ремонту прорвало труби опалювальної ситеми (старої) і внутрішні роботи майже були помножені на 0… Звісно, це призвело до додаткових витрат з боку мецената Валерія Чинуша, який фінансує ремонтні роботи. Проте у тому приміщенні ще минулого року вже жили деякі спортсмени, які виступають за СК «Гешко». Оскільки у спортінтернаті, як заплановано, мають тренуватися переважно юні бігуни та футболісти, спортклуб звернувся до Кіцманської міської ради з проханням виділити землю у парковій зоні (є відповідне місце без дерев) для облаштування стадіону. Валерій Чинуш навіть виявив готовність постелити там штучну траву. Але, на жаль, міськрада досі не вирішила позитивно це питання. Навіть навпаки – деякі депутати виступають проти, оскільки думають, що там буде не стадіон, а щось інше. Напевно, не дуже знають, що таке цільове призначення (сміється – авт.). Для повноцінного функціонування інтернату потрібно уладнати ще деякі формальності на рівні обласної влади, яка, згідно із відповідним розпорядженням облдержадміністрації, спільно з СК «Гешко» відкриватиме інтернат спортивного профілю. Ми орієнтувалися на аналогічний спорінтернат у Терезино Київської області. Але, як виявилося, типового положення про такі інтернати в Україні досі немає. Більше того, у столиці центральні фінансові структури, коли дізналися, що мають намір відкрити на Буковині і на кого тут орієнтуються, навіть грозилися «розібратися» з ледь не «нелегітимним» спортінтернатом на Київщині. Така у нас країна, нічого не поробиш… Ці всі проблеми, вкупі з кризою, поки що відтягують відкриття та початок повноцінного функціонування інтернату спортивного профілю в Кіцмані. Але, сподіваюся, не надовго!

Георгій Мазурашу